El Campanario (campanario exento de Guadalest)

Дзвіниця Гуадалеста — вежа з дзвонами, що самотньо здіймається на скелястому уступі окремо від церкви Успіння Пресвятої Богородиці, якій вона належить. З долини чи від водосховища вежа виглядає як ніс корабля, підвішений над прірвою, — це найтиражованіший образ містечка на листівках і фотографіях, популярніший навіть за сам замок, а її силует чітко видно вже з під'їзної дороги, ще до тунелю на в'їзді в цитадель, тож саме вежа зазвичай стає першим, що впізнають гості, щойно прибувши.

Чому дзвіницю відокремлено від церкви

Причина суто топографічна: оригінальна церква стояла всередині мурованого замкового комплексу, у місці, де бракувало і простору, і висоти, щоб звук дзвонів чітко долинав до долини. Вихід знайшли, поставивши вежу на найвищій відкритій ділянці неподалік — окремому скелястому уступі, — і сьогодні дзвони приводять у рух електрикою прямо з церкви, тож підніматися до вежі, щоб вдарити в них, більше не потрібно нікому.

Із вежею пов'язана одна з найпопулярніших легенд Гуадалеста: кажуть, дзвін дзвонить сам собою в ніч на Сан-Хуан, у ніч поминання померлих та в періоди сильної посухи, а винен у цьому нібито дух першого сільського дзвонаря, який загинув біля основи вежі під час землетрусу 1644 року. Пояснення прозаїчніше пов'язує це з акустичним резонансом, який утворює сама геометрія вежі за певних вітрів. Усередину не потрапити, зате вежу можна обійти й сфотографувати з кількох точок цитаделі та з оглядового майданчика на площі Сант-Грегорі — кругла в плані, мурована вежа пережила ті самі землетруси й століття вітру, що не раз пошкоджували храм біля її підніжжя.