Casas-Cueva

Печерні будинки вирубали в мурі замку Петрера наприкінці XIX століття, використавши рештки самого укріплення, — тоді ця земля належала парафії Сан-Бартоломе, власниці замкового пагорба, яка й дала дозвіл на такі печерні житла, а вже в перші десятиліття XX століття їхня кількість зросла. Такий тип вирубаного в скелі житла, типовий для малозабезпечених родин, у ту епоху траплявся в різних точках південного сходу Іспанії; у Петрері він зосередився саме на схилі замку, де іншим способом освоїти ділянку було складно. Кілька таких будинків збереглися разом, на одному відтинку муру, що дає рідкісну для цього краю змогу побачити цілісну картину.

Це були прості оселі з мінімальним набором приміщень для однієї родини. А головна практична перевага полягала в кліматі: вирубані в скелі, вони тримають стабільну температуру, за описами зазвичай між 18 і 20 градусами цілий рік, майже без коливань між літом і зимою.

Після реставрації один з таких будинків перетворили на виставковий простір Музею Dámaso Navarro, де меблі й побутові речі кінця XIX — початку XX століття дають уявлення про те, як тут жили; оскільки простір вирубаний у схилі, доступ включає сходи й підйоми — варто врахувати тим, у кого обмежена мобільність. Відвідування природно поєднується з оглядом замку Петрера, що стоїть просто над будинками, і церкви Сан-Бартоломе, колишньої власниці цих земель.

Це один з найупізнаваніших краєвидів старого центру Петрера, і певною мірою його можна порівняти з іншими пам'ятками спадщини Віналопо-Мітжа, як-от El Monastil в Ельді, хоча йдеться про зовсім іншу епоху і зовсім інше призначення.