Torre Atalayola

Вежа Аталайола вінчає мис Санта-Пола на краю прибережного урвища, десь за сотню метрів над морем: цю берегову оборонну споруду звели в 1552 році з наказу Філіпа II як частину ланцюга дозорних веж, які військовий інженер Juan Bautista Antonelli спроєктував уздовж усього середземноморського узбережжя для завчасного попередження про напади берберських піратів.

Від дозорної вежі до маяка

План вежі квадратний, стіни звужуються доверху, а в кладці прорізані горизонтальні бійниці; кути зміцнені тесаним каменем. Такий самий тип конструкції повторюється в інших вежах округи — Ескалетес, Тамарит, — з яких у межах Санта-Поли вціліло лише три споруди. Гарний огляд затоки з цього мису й підказав рішення: у 1858 році над старою фортифікацією надбудували маяк, який працює й досі, а колишню оборонну вежу просто включили в основу нової споруди.

Загроза з боку берберських піратів, що спонукала звести вежу, не зникала із цього узбережжя ще понад два століття — аж до глибокого XVIII століття.

Комплекс можна оглянути лише ззовні, зате з майданчика біля маяка відкривається панорама на добру частину затоки Санта-Пола — в ясну погоду на обрії вирізняється острів Табарка, а сам майданчик вважають одним з найкращих оглядових майданчиків провінції, поряд із портом і Соляними промислами Санта-Поли, що розкинулися по інший бік мису.

Огляд вежі добре поєднати з прогулянкою до Замку-фортеці в центрі Санта-Поли та до Морського музею, який якраз і розповідає про систему берегового спостереження, частиною якої була ця вежа. Найкращий час для підйому — надвечір: тоді маяк вимальовується темним силуетом на тлі Середземного моря, а дорога до мису вже не докучає полуденною спекою.