Illa de Tabarca

Від піратського прихистку до морського заповідника

До того як стати Табаркою, цей острівець біля узбережжя Аліканте був відомий як Плаский острів і століттями правив за базу для берберських піратів, що нападали на левантійське узбережжя, — з його історією пов'язані такі імена, як Кашидьябло чи брати Барбаросса. Усе змінилося у XVIII столітті, коли Карл III наказав укріпити острів і заселити його майже трьомастами генуезькими родинами, звільненими з рабства на туніському острові Табарка, звідки й пішла нова назва, — чимало теперішніх мешканців і досі носять прізвища італійського походження, успадковані від тих перших поселенців.

Мури, що оточують селище і визнані об'єктом культурної спадщини (Bien de Interés Cultural), — найпомітніший слід тієї оборонної доби: усередині фортечного периметра збереглися будинок губернатора, церква Святого Петра і ворота Святого Михаїла, Святого Рафаїла та Святого Гавриїла, що ведуть у міське осердя. 1986 року води довкола острова стали першим офіційно оголошеним морським заповідником в Іспанії — зміна, що перетворила Табарку з занепадаючого рибальського селища на визнане місце для дайвінгу й снорклінгу в Comunitat Valenciana.

Єдиний населений острів

Табарка — єдиний населений острів Comunitat Valenciana, де невелике постійне населення співіснує з відвідувачами, що прибувають сюди на кораблі з Аліканте та інших точок узбережжя. За межами обнесеного мурами селища решта острова майже пласка й обходиться пішки за короткий час, а по дорозі трапляються бухти з прозорою водою — заслуга захисту морського заповідника, — тож це один із найзвичніших планів на цілий день з Аліканте, зібраний у путівнику одноденних вилазок з Аліканте, а пляжі острова потрапили і до рекомендацій путівника найкращих пляжів біля Аліканте.