Що подивитися в Ibi

Ібі лежить у гірській долині провінції Аліканте, між Алькоєм і Хіхоною, на висоті понад 800 метрів, де впродовж більшої частини XX століття працювала найбільша іграшкова промисловість Іспанії — у пору розквіту тут налічувалося понад сімдесят діючих фабрик. Коли ця галузь увійшла в кризу, роль головного економічного двигуна перейняла інша, ще давніша традиція містечка — виробництво морозива, яке живе й донині.

Від бляшаної іграшки до ремісничого морозива

Іграшкова промисловість Ібі виросла з родинної бляхарської майстерні: 1905 року Rafael Payá Picó передав справу трьом синам, Vicente, Pascual та Emilio, які перетворили її на Payá Hermanos — першу в містечку фабрику, що повністю спеціалізувалася на металевих іграшках. Успіх їхніх мініатюрних машинок, кухонь-іграшок і настільних футболів приваблював нові майстерні, і до середини століття Ібі разом з Оніль, Кастальєю, Тібі та Біаром утворював так звану Долину Іграшки, де іграшкове виробництво в певний момент сягало майже 80% усієї місцевої промислової активності. Нафтова криза сімдесятих здорожчала пластик, а подальший наплив китайських іграшок закрив більшість фабрик — 1984 року опустили жалюзі навіть дві найбільші, Payá і Rico, — і сьогодні їхню спадщину зберігає Museo Valenciano del Juguete, розміщений у колишній будівлі Payá: тут представлено кілька сотень експонатів того сторічного виробництва. Друга традиція містечка, морозивна, старша й досі жива: у середині XIX століття кілька вихідців з Ібі, що працювали в Мадриді, перейняли ремесло в італійського морозивника і поєднали його з пресованим снігом із гірських колодязів; 1892 року Carlos Bornay заснував тут La Ibense Bornay, найстарішу морозивню Іспанії, і покоління морозивників щоліта вирушали продавати морозиво, орчату й лимонад по всій країні — мандрівний промисел, який сьогодні нагадує про себе Монумент морозивникам, гранітна споруда, витесана 1991 року.

Що подивитися в Ібі сьогодні

Площа Волхвів (Plaza de los Reyes Magos) об'єднує пам'ятник трьом царям, що дав їй назву, — скульптурну групу з білого мармуру вагою понад п'ять тонн, яку відкрили 5 січня 1975 року за проєктом гранадського скульптора Aurelio López Azaustre, — а зовсім поруч підноситься Церква Преображення Господнього, неокласичний храм кінця XVIII століття під куполом із синьої глазурованої черепиці. На околиці, дорогою в гори, ботанічний сад біологічної станції Torretes зібрав колекції рослин і середньовічний город лікарських трав, який курує разом з Алікантським університетом. Для тих, хто шукає одноденну втечу з Аліканте, Ібі пропонує два ремесла — іграшкове й морозивне, — стиснуті в один пішохідний маршрут центром містечка.