Talleres de Alfarería Tradicional

Одинадцять гончарних майстерень у Агості досі не згасили печей, і в шести з них посуд ліплять так само, як ліпили століттями, — рідкісна для настільки маленького містечка концентрація ремесла. Сировину тут завжди брали під ногами: місцева глина — біла й пориста, тому глек для води, найперше славетний ботіхо, охолоджує вміст простим випаровуванням крізь стінки. Саме ця властивість глини і визначила спеціалізацію Агоста — глеки та ботіхо, тоді як інші гончарні осередки провінції обирали інший асортимент посуду.

Спадкове ремесло

Перша письмова згадка про гончарство Агоста датована 1277 роком, а деякі родини, що й донині сидять за гончарним кругом, документовано простежуються в ремеслі з XVIII століття — вісім поколінь тому. У кількох майстернях і досі топлять триповерхові печі мориського типу, і посуд у них випалюють за тим самим порядком, що й століття тому. А власники охоче показують гостям увесь цикл роботи, від гончарного круга до печі.

Що подивитися

Візит до майстерні дає змогу зблизька побачити, як руки гончаря на крузі виліплюють біле глиняне начиння — від традиційного ботіхо до глечиків і глеків повсякденного вжитку, ремесло, яке в такому вигляді збереглося вже хіба в кількох точках Comunitat Valenciana, — а обійти містечко від майстерні до майстерні найкраще почавши з Музею гончарства, де все це пояснюють, і завершивши капличкою Святих Юсти і Руфіни, покровительок ремесла.

Самі майстерні зосереджені в історичному центрі Агоста, неподалік від церкви Sant Pere Apòstol. Тож і однієї ранкової прогулянки вистачає, щоб пішки обійти всю гончарну спадщину містечка.