Що подивитися в Orihuela

Оріуела розкинулася на заплаві річки Сегура, у крайньому південно-західному куті провінції Аліканте, де рівнинні угіддя зустрічаються з однойменним гірським хребтом. Історичний центр із золотавого каменю затиснутий між горою Сан-Мігель і руслом річки. Він зосереджує в собі багато століть релігійної і цивільної архітектури — саме за неї місто 1969 року отримало статус Історико-художнього ансамблю, один із перших наданих в Іспанії. На відміну від інших міст провінції, обличчя Оріуели пов'язане радше з долиною і уертою, ніж із Середземним морем.

Шари історії

Місто стоїть на перехресті доріг, які колись обороняли вестготи, а згодом — андалуські правителі з Замку-Алькасаби, зведеного на висоті 240 метрів над горою Сан-Мігель. Після християнського завоювання XIII століття колишню головну мечеть перетворили на Кафедральний собор Сальвадора і Санта-Марії, чиї три готичні нефи й різьблені портали підсумовують архітектуру XIII-XIV століть. Століттям пізніше домініканці заснували колегіум, який 1569 року став папським університетом, — сьогодні він відомий як Монастир-колегіум Санто-Домінго, з клуатрами, що поєднують готику, ренесанс і бароко. Неподалік Парафіяльна церква Святих Юсти і Руфіни зберігає готичну вежу з горгульями й один із найстаріших годинників країни, а також інтер'єр, що поєднує каталонську готику з ренесансними й бароковими додатками. За місцевою традицією, свято двох покровительок збігається з датою християнської реконкісти міста — 17 липня 1243 року.

Уерта і поет

На північ від міста Пальмовий ліс Сан-Антон — другий за площею в Європі після Пальмового лісу Ельче — зберігає зрошувальні канали, які свого часу проклали мусульманські поселенці для поливу уерти; ця іригаційна система й сьогодні визначає весь сільськогосподарський ландшафт. Деяким його пальмам понад 300 років, а сам гай входить до європейської мережі природоохоронних територій Natura 2000. Саме цей пейзаж дрібних наділів і пальм супроводжував дитинство Мігеля Ернандеса: його родинний дім, нині Дім-музей Мігеля Ернандеса — відкритий для відвідувачів із 1985 року, — зберігає кімнату поета і смоківницю у дворі, яка з'являється в його ранніх віршах. Уерта тягнеться аж до узбережжя: муніципалітету належить 18 кілометрів берега поруч із Торрев'єхою — контраст монументального нутра краю і середземноморської смуги, який мало який муніципалітет провінції поєднує в межах однієї території.